I не дивуй, що я прийду зненацька. Лина Костенко

НЕ ДУМАЙ, ЧТО ПРИДУ ВНЕЗАПНО.
Лина Костенко


...Не думай, что приду к тебе внезапно.
Еще ж мне надо побороть свой страх.
На штурм Бастилий я пойду хоть завтра.
А вот к тебе - уж и не знаю как.
Я прикрывалась гордостью безбрежной,
отгородилась далью, как щитом.
Как долго шла к тебе я, как неспешно,
и сколько же сомнений было в том!
Прими мою истерзанную душу,
прости мои сомнения и страх.
Дай на мгновенье слово "долг" нарушить,
что главное во взрослых букварях.
Мне без тебя среди людей так грустно.
Но ведь и людям тоже не до нас.
А рядом груша светится, как люстра.
И слышен рокот тополиных трасс...




І НЕ ДИВУЙ, ЩО Я ПРИЙДУ ЗНЕНАЦЬКА.
Лина Костенко

... І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – "мушу",
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас...