Мені шкода, що так давно віршIв своїх
Я не писав тобі і не пишу ще досі,
В коханні, знаю, не буває вихідних,
І всі слова мої – не виправдання зовсім.
Я не забув, що значить рима і сонет,
Про ямб, катрени і терцет я вчив ще в школі,
Мабуть, я просто вже загублений поет…
Чи я поетом взагалі не був ніколи?!
Та все ж пробач, що написати вірш не встиг,
І на ходу тобі тепер експромт складаю,
В мого кохання не буває вихідних,
Тому й без слів скажу, як я тебе кохаю!
Загублений поет
© Copyright: Денис Нарбут, 2020
Свидетельство о публикации №120071701971
Свидетельство о публикации №120071701971
Рецензии