Одиночество или свобода?

Одинацтво - це вирок? Чи моя привілея?
Я не в тому вже віці, щоб чекати на Грея.
Не бурхливим уже кров тече водоспадом...
Я пізнала в житті і любов вже, і зраду...

Більш ніщо не  дивує, натерпілася вдосталь,
Свою душу лікую я лиш спокоєм поспіль
Той довіри, що мала до близьких у серці,
Що спалили усе... загірчили, мов перцем.

Тепер, як немовля, вчуся знову ходити,
Помічати красоти: небо, сонце і квіти...
Вчуся знов довіряти, тільки більш обережно,
До душі не впускати, як раніше - безмежно...

Зась тепер всім, хто зрадив - їм тепер нема місця
Серед кола мого, що близьке, як намисто.
Вони більш не існують в цьому світі для мене.
І тепер зовсім інші в моїй долі знамена.

Інші принципи, іншим став погляд на речі,
Те, що вчора сприймала - зараз вже недоречне.
Вчить життя не ставати на старі ржаві граблі.
Не ходити по лезу від ножа чи від шаблі.

Одинацтво моє - то самотність чи воля?
Покарала чи зжалілась наді мной моя доля?
Кожен бачить все це з особистого краю.
Це залежить від того лиш, як Я це сприймаю!

15.07.2020 р.
(фото із інтернету)