чекать: прийдуть, і — однесуть?
мерщій женися*, в путь по суть!
і задивляйсь в дорозі всій??
та не під ноги: низом — гній!!
життя ж — це те, що вище гною???
й дедалі вище... й Бог з тобою!!!
бо й хробаки таки живуть...
*) не все весілля: це "женися" є мерщій гонися!
*) *) *) *) *) *) *) *) *) ...
струни променів натягнуті,
сонцем на мажор устроєні...
зостається — засміятись!
й за простіші справи братись!!
нА ніч — темні полишить... й святі!!!
серце кров’ю обливається:
гартуванням називається...
а з печІ вогонь небесний!
видає всім жар чудесний!!
крів кипить: то й зігрівається!!!
стало б неба, а землі ногам?
було б світло, — й нащо інше вам??
наче Божії дорадці...
пащекують можновладці...
бо й живуть же, першо нас, — вже там???
На читача чи схожий, не перечепися, перехожий: поріг по ріг ув оберіг; ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня
Життя райське! Й таке ж рiзне?
© Copyright: Зозуля Юрий Павлович, 2020
Свидетельство о публикации №120071503307
Свидетельство о публикации №120071503307
Рецензии