Прошу, поклич мене! Поклич у далечінь,
Де ніжні хмари горнуть зорі світанкові,
Де є роздолля почуттів і світ любові –
Прозорий світ відвертих слів і розумінь.
Поклич у Всесвіт, де немає серцю меж,
Де нескінченність – путь любові та кохання,
Й двох пташенят веселих радісне плекання,
Які кружляють в синяві небесних веж.
Прошу, поклич мене! Поклич у спомин днів,
Поклич туди, куди несли тебе вітрила,
Коли своїм серденьком ти моє зустріла,
В місця, де ллється пташенят веселих спів.
Прошу, поклич мене! Я так цього хотів...
Поклич
© Copyright: Денис Нарбут, 2020
Свидетельство о публикации №120071405768
Свидетельство о публикации №120071405768
Рецензии