Ритмы-4. Леся Украинка

«Ритми -4» Леся Українка

Хотіла б я уплисти за водою,
Немов Офелія, уквітчана, безумна.
За мною вслід плили б мої пісні,
Хвилюючи, як та вода лагідна,
Все далі, далі…
І вода помалу
Мене б у легкі хвилі загортала
І колихала б, наче люба мрія,
Так тихо, тихо…
Я ж, така безвладна,
Дала б себе нести і загортати,
Пливучи з тихим, ледве чутним співом,
Спускаючись в блакитну, ясну воду
Все глибше, глибше…
Потім би на хвилі
Зостався тільки відгук невиразний
Моїх пісень, мов спогад, що зникає,
Забутої балади з давніх часів, -
В ній щось було таке смутне, криваве,
Та як згадати? Пісня та лунала
Давно, давно…
А потім зник би й відгук –
І на воді ще б колихались тільки
Мої квітки, що не пішли зо мною
На дно ріки. Плили б вони,
Аж поки в яку сагу спокійну не прибились
До білих водяних лілей, - там стали б.
Схилялися б над сонною водою
Беріз плакучих нерухомі віти,
У тихий захист вітер би не віяв;
Спускався б тільки з неба на лілеї
І на квітки, що я, безумна, рвала,
Спокій, спокій…
3.12.1900
----------------------------------------------
«Ритмы-4» Леся Украинка

Хотела б за водою я уплыть,
Словно Офелия безумная, с цветами,
За мною вслед мои бы песни плыли,
Волнуясь, как те ласковые воды,
Всё дальше, дальше…
Воды понемногу
Меня бы в лёгких волнах окружили
И колыхали сладкою мечтою
Так тихо, тихо…
Я же, так безвольна,
Дала б себя нести и окружать им,
Плыла бы с тихой, еле слышной песней,
Спускалась в ясную и голубую воду,
Всё глубже, глубже…
После на волнах
Остался б только отзвук моей песни,
Невыразимый, как воспоминанье,
Возникшее балладой давних лет;
В ней что-то было смутно и кроваво;
Как вспомнить это? Песня та звучала
Давно, давно…
Потом исчез бы отзвук –
И на воде бы той лишь колыхались
Мои цветы, что не пошли со мною
На дно реки. И плыли бы они,
Пока в залив спокойный не прибились
До белых лилий водяных. Там стали б.
Склонялись бы над сонною водою
Берёз плакучих ветки недвижимо,
В приют тот тихий ветер бы не веял,
И на цветы, что я, безумная, рвала,
Покой, покой… (14.07.2020)