На чеку

Я не річка, не вуж, не огУдина
І петляти не маю чого.
Тільки совість, безпечна і лЮдяна,
Берегиня коріння мого.

Забагато, гадаю, накоєно.    
Опоганення – не у прогОрт.    
І мене, паперового воїна, 
Знову кличе сеньйор Дон Кіхот.

Кажуть люди в житті, ніби кАмені,               
Може правда, а може і ні.               
Та отам, де є долі надламані,
Я завждИ на чеку. На коні!
               


Рецензии