Мои стихи... укр

МОЇ  ВІРШІ...

Вірш, мов птах, що так жадав на волю,
Що в душі сидів, мов у тенетах,
Полетів шукати кращу долю
На сторІнках прОстору інету.

Тісно стало у душі рядочкам,
Виросли дорослі, стали стиглі,
Як те яблучко, що у садочку,
Котрому на гілці буть набридло.

Він не просто народився - він дозрів,
Наче фрукт блискучий та яскравий,
Щоби він з'явився - хтось хотів...
Мабуть Янгол-Охоронець мій ласкавий!

Мабуть саме Він дарує крильця
Усім моїм дитяткам-віршам,
Щоб вони летіли над криницею,
По лісам, морям, садам, степам...

Щоб за допомогою інтернету,
Вірш перетворивсь в пташину зграю...
І у різних напрямках по світу.
Полетів. А з ним і я літаю...

Я, як випущу того вірша на волю,
То мені  стає настільки легше,
Наче розвантажив мені долю,
Народившись начеб-то уперше.

А вони родяться, та й родяться -
Мої вірші: й крихітки, й великі...
Зрозумію потім, чи згодяться,
Щоб в їх шопоті змогли почути  крики?

Бо цей шопіт - крик душі моєї,
То є й відчай, й біль і радість серця,
Випускаю знов з душі своєї,
Коли привідкрию трохи дверці...

Хай летять собі моєй душі рядочки:
Дитинчата - вірші-пташенята...
Й донечки мої, й мої синочки...
Час прийшов їх з серця відпускати...

23.03.2020 г.
(світлина із інтернету)