Пандемия вируса? Не смешите крылья у химтрэйлов!

Вирус /Ковид/ переносится пешком?
Не смешите крылья у химтрэйлов!
Када спите ночью вы ничком!
По команде гадов Биллов-Гэйлов,
Распыляют в тьму над вами ЗЛО,
Что бы вам с дыханьем повезло!
Так толпой быстрее управлять -
Что б всемирный бизнес поправлять!
Маски ж, что б внимание толпы
Обратить к дыхания проблемы!
- Аппараты вентиляций лёгких -
Продавать всем для решенья темы.
Только вдруг в какой-нибудь стране
Требуется вспышка эпидемий,
В ночь химтрейл тихонько в темноте
Обеспечит смену поколений!
И давай окучивать планктон,
Украшая химией ваш сон!
Всех вдруг утром кашель, хрипота,
Поразят косой со страшной силой!
Грузовик с бетоном - красота -
Вмиг квартира станет  вам могилой!
А соседям левую вакцину,
Что б не страшно было умирать!
Лохи ведь нужны для карантину,
Чтоб рабом чипированным стать!
Не будьте дурнями -
Ведь это ж ясно всем! -
Вы все - КОПЕЙКИ
В кошельке проблем!

12.07.2020=GrafBorisfen=

Андрій Карпович; для Багнет Нації
17 ч.
 Понесли чорти аналізувати статтю 44-3 КУпАП і щось відразу після невеличкого аналізу став сумніватись в самому змісті статті 44-3 КУпАП і в компетенції суддів.
  А чому з юристів , адвокатів - ніхто не звернув увагу , що стаття 44-3 КУпАП абсолютно не відповідає Конституції України і суди не мають права навіть думати щоб розглядати справи за статтею 44-3 КУпАП ??
  Всі громадяни України хто за вироком суду визнаний винним і притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 КУпАП - не жуйте соплі , Конституційні скарги , заяви про злочин за притягнення невинного до відповідальності , перевищення повноважень юридичними особами публічного права ( в рамках приватного обвинувачення) і позови на відшкодування шкоди.
 Звісно якщо громадяни є , а не стадо переляканих масочників фізособєй !!!
  Вам навіть запити робити не треба !!!
  1.1. Положеннями статті 44-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства,а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
  1.1.1. Щодо карантину про який йдеться у статті 44-3 КУпАП.
   Карантин, передбачений Законом України № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" , відповідно до положень абзацу 16 статті 1 цього Закону, це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
  Питання про встановлення карантину перед Кабінетом Міністрів України,відповідно до положень статті 29 Закону України № 1645-III“Про захист населення від інфекційних хвороб”  - порушує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
  Повноваження головного державного санітарного лікаря України щодо здійснення подання, визначено іншим актом законодавства України яким відповідно до положень статті 2 Закону України № 1645-III“Про захист населення від інфекційних хвороб” регулюються відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб ,а саме Законом України № 4004-XII“Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.
  Відповідно до пункту Й статті 40  Закону України № 4004-XII“Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, головний державний санітарний лікар України у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану вносить обґрунтоване подання дог центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для прийняття рішення щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину.
   Режим надзвичайного стану може бути введений в Україні або в окремих її місцевостях , у разі  виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру(стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення , що встановлено положеннями пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану”.
   З підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану”, а саме у разі  виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру(стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення, відповідно до положень  пункту 4 статті 17 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану”, - можуть бути введені додаткові заходи режиму надзвичайного стану, такі як встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів.
   Детальний аналіз вищевикладеного , беззаперечно , юридично обґрунтовано свідчить, що в будь-якому випадку введення карантину в Україні , є додатковим заходом уразі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану і тільки у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану головний державний санітарний лікар України вносить обґрунтоване подання  до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для прийняття рішення щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину , з метою захисту населення від інфекційних хвороб ,  отже адміністративна відповідальність в будь-якому випадку виникнути саме за порушення карантину передбаченого Законом України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” , а не за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" як це визначено положеннями статті 44-3 КУпАП.
  1.1.2. Щодо санітарно-протиепідемічних правил і норм про які йдеться у статті 44-3 КУпАП.
   Санітарно-протиепідемічні правила і норми передбачені Законом України № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" , відповідно до положень абзацу 21 статті 1 цього Закону , це  нормативно-правові акти(накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.
  Запобігання поширенню інфекційних хвороб, відповідно до положень абзацу 22 статті 1 Закону України № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" , визначено як протиепідемічні заходи- комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заході.
   Проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , відповідно до положень пункту 4 статті 17 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану”- є додатковим заходом режиму надзвичайного стану.
  Так як  санітарно-протиепідемічні правила і норми це  нормативно-правові акти вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб, запобігання поширенню інфекційних хвороб це  протиепідемічні заходи, а проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів є  додатковим заходом режиму надзвичайного стану, то притягти до адміністративної відповідальності можливо виключно за порушення  санітарно-протиепідемічних правил і норм як додаткових заходів правового режиму надзвичайного стану, а не за порушення санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
1.1.3. Щодо інших актів законодавства про які йдеться у статті 44-3 КУпАП.
Санітарно-протиепідемічні правила і норми передбачені Законом України № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" , відповідно до положень абзацу 21 статті 1 цього Закону , це  нормативно-правові акти(накази, інструкції, правила,положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.
  Запобігання поширенню інфекційних хвороб, відповідно до положень абзацу 22 статті 1 Закону України № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" , визначено як протиепідемічні заходи- комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів.
  Окрім  Закону України № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" , іншим актом законодавства яким визначено протиепідемічні заходи є Кодекс цивільного захисту України положеннями  пункту 5 частини 1 статті 37 якого встановлено можливість  запровадження  обмежувальних  протиепідемічних заходів, обсервації та карантину, що є біологічним захистом населення.
  Відразу слід звернути увагу , що жодному з положень Кодексу цивільного захисту України , не міститься навіть натяку на порядок , умови та підстави з яких вводиться в України карантин.
Єдиними актами законодавства , якими регулюється питання введення в Україні карантину, є :
1) Закон України № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" відповідно до положень статті 29 якого встановлено , що питання карантину в Україні порушує перед Кабінетом міністрів України ,центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України;
2)  Закон України № 4004-XII“Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” відповідно до пункту Й статті 40 якого , головний державний санітарний лікар України у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану вносить обґрунтоване подання дог центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для прийняття рішення щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину;
  3) Закон України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” відповідно до  пункту 4 статті 17 якого, встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів  -є додатковими заходами режиму надзвичайного стану , які запроваджуються виключно у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану
Отже , узагальнюючим підсумком вищевикладеного , є беззаперечний законодавчо та юридично обґрунтований факт, що в будь-якому випадку всі без виключення обов’язкові санітарні та протиепідемічні заходи зумовлені встановленим в Україн карантином як і сам карантин встановлений Постановою № 211 , є виключно додатковими заходами режиму надзвичайного стану , у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану і це в свою чергу беззаперечно свідчить , що в будь- якому випадку притягти будь-якого громадянина України до адміністративної відповідальності можливо виключно у випадку порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених саме Законом України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” - а не порушення будь-якого іншого акта законодавства України включно із Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
  Констатуючи факт відсутності запровадженого і діючого в Україні правового режиму надзвичайного стану , жодна посадова чи службова особа Національної поліції , жоден суд , не має жодного права навіть натякати на порушення  правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, складати протоколи про адміністративні правопорушення за правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм і розглядати справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності в порядку неконституційної статті 44-3 КУпАП.

02.08.2020