Село невеличке в гаю понад лiсом-
Бiленькi хатинки, вишневi сади.
Кругом, мов сторожа, стрункii тополi
I гнiзда Лелек, що чекають на них.
Селом, немов стрiчка уплетена в косу,
Плутае стежина мiж Мальв i тинiв,
В високих житах за селом пропадае-
Куди вона йде, знае вiтер один.
А вiн все гуляе собi серед степу-
То хмари ганяе, жита нахиля,
То пiсню пiдхватить ту, що при Калинi
Старенький Кобзарь крiзь сльозу напiва.
Та пiсня лунае над степом, над гаем,
Над рiдним селом, де родився i рiс,
Де Мамини руки його колисали,
Де взяв вiн любов вiд рiдноi землi.
Село невеличке в гаю понад лiсом-
Бiленькi хатинки , вишневi сади
Вiн все це любив i нiколи не зрадив,
Ту землю, той край, де родився i рiс.
«Мойму Батьковi Крiвенко I.B.i землi на якiй вiн народився присвячуеця.»
Рiдна земля
© Copyright: Леонид Кривенко 2, 2020
Свидетельство о публикации №120070907956
Свидетельство о публикации №120070907956
Рецензии