Непрактичн сть-9

Про стосунки свої з сином -
Мати вибере - змовчати.
Бо на нього вже не сила
Свої нерви витрачати.

Аби сина зрушить з місця -
Крику й лементу замало.
Аби він заледве звівся,-
Треба щоб комета впала.

І не просто по сусідству,
Чи негречно не подвірї,
А на нього - прямо в крісло,
Коли грається він в ігри.

Мати йде до нього з криком,
Майже з перших пелюшок.
Він, навчившись говорити:
- Міг би, встав би і пішов.

Кожен ранок мусить ненька
Гнать ледащо з подушок,
А він все кричить тоненько:
- Міг би, встав би і пішов.

Вже сів голос, та ледащо,
Збривши перший свій пушок,
Каже матері: - Нізащо,
- Міг би, встав би і пішов.

Скільки ти сидіть на шиї
Будеш й їсти галушок,
Ти для мене, як ошийник:
- Міг би, встав би і пішов.

Вже і батюшка приходив,
Проповідував любов.
- Інваліди і ті ходять.
- Міг би, встав би і пішов.

Вірячи, піде достоту,
Й інвалід від молитов.
- А куди? - Та на роботу.
- Міг би, встав би і пішов.