По сусідству жила жінка -
Не красуня й не потвора -
Працьовита, наче бджілка,
Та жила, як за затвором.
Самотина самотою -
Ані друзів, ні знайомих,
Одинокою ходою -
Йшла у ритміці псаломів.
Їй байдужі залицяння -
Й наспіх кинутий вслід погляд.
Вона йшла, як горда панна,
По собі лишивши спогад.
Від порад, що з чоловіком,
Як за скелею їй буде.
Доживати вкупі віку
Легше, ніж одній-приблуді.
Відсахнулась, як від лиха,
Як від злої настанови.
Мо, коли у хаті тихо,
Краще, ніж в ній грім розмови.
Хіба зле - приносить гроші,
Носить на руках щоразу,
Син й дочка на нього схожі, -
У любові й жити разом.
Мо, сусідки в намаганні -
Жінці пару віднайти
Були б кращими в старанні,
Лиш би приклад їм знайти.
Щоб наочно показати -
Й не вигадувать на пальцях,
Але в кожної у хаті -
Пара лиш кімнатних капців.
Непрактичн сть-8
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120070705633
Свидетельство о публикации №120070705633
Рецензии