Непрактичн сть-6

Скажу всім, та по секрету,
Але Воланд в діалозі
Із заввідділом буфету -
Як школяр був, що не взмозі
Вчительку переконати
В тому, що вона - дурепа,
Хоч і виросла із парти,
Та не бачить, що в халепі.
Він вже прямо каже - досить
Смерть чатує за парканом,
Але в гостя - ані злості,
Ані сліз за безталанням.
Ані віри в те, що скоро
Вмре, не дочекавшись злету.
У буфетчика лиш горе,
Що фальшивки у газеті.

Важко збити з пантелику -
Ні жінками, ані грою,
Тих буфетчиків безликих,
Що гудуть, неначе роєм.
Не один - а легіони,
Впевнених пристосуванців,
Провінційних вашингтонів,
Які знають, що жде вранці.
Не пройняти ні сльозами,
Ані сміхом розмішити,
Дебит з кредитом позаяк
Не вдається красно зшити.
Щоб зійшлися після коми
Усі цифри - як в клоаці,
Щоб не видать випадково
Підрахунки махінацій.

Менеджер - на телефоні,
Чи чиновник надважливий,
Впевнений і застрахований
Від усіх нещасть можливих.
Ані плачуть, ні сміються,
Просто роблять свою справу,
Наче робот по інструкції,
Відповідно до програми.
Навіть Воланд не спроможний
Привести таких до тями.
Усередині - порожні,
Зовні - королі і дами.
Тож коли - шестірка козир
Бє, як грім посеред неба,
Й капають, як роси, сльози -
Їх нікому вже не треба.