Непрактичн сть-5

Як Сковорода, б від світу
Утекти куди подалі.
Чи на велику з привітом,
Натискаючи педалі.
На автівці, куди очі -
Заведуть без джіпіеса.
По грунтівці серед ночі,
Обганяючи експерси.
Чи на поїзді - у далеч,
Де вагони сходять з колій,
На Поділля, чи у Галич,
Лиш залишили б в покої.

Та Сковороді - втікати
Було трішечки простіше.
Пообідав, вийшов з хати,
От - і втік, записуй вірші.
А в сучасній круговерті,
Не втечеш, на жаль, так швидко,
Легше дочекатись смерті,
Ніж сховатись, де не видко.
Рейси, колії, кордони -
З міста в місто і назад,
Там свої армагеддони -
Візи, гроші, дружній блат.

Тільки вийдеш в чисте поле -
Не топчи - приватна власність,
Ліс - співає під контролем,
Й гори підрива сучасність.
За парканом зрять паркани
Всіх блукальців як злодюжок,
Піняться місцеві пани,
Як собаки злі та дужі.
Камери стоять на чатах -
Видно, фірма охоронна,
Знає, як не помічати
Чи помітить безборонних.

Хочеш утекти - участок
Слід заздалегідь придбати,
Аби там на світ ікласто
Гавкати - в межах квадрату.
По периметру блукати -
Начебто в широкім полі,
Вийшов, як Сковорода, із хати,
Щоб шукати свою долю.
А от викопать могилу
Вряд чи вдасться, гір всіх вище,
Бо стареньку домовину -
Відвезуть на кладовище.