Млини...
Млини ідуть по полю
і мелють вітер на шматки,
а разом з ним щербату долю,
немов посохлі пелюстки...
Вони ідуть на захід сонця
чи навпаки – йому на схід?
Руйнівники чи оборонці
лишають в душах часу слід?
Млини…
Млини шматує вітер,
здуває з ніг і крила рве…
Уже той вітер пам‘ять витер
і совість витер – все живе.
Ми розбрелися чорним полем
мов безпорадні вітряки
і серце повнить чорним болем –
байдужість нам далась взнаки…
Млини…
Млини бредуть у вічність…
2, 3 липня 2020
Вiтряки
© Copyright: Олександр Мачула, 2020
Свидетельство о публикации №120070508139
Свидетельство о публикации №120070508139
Рецензии
