Планів стоси - аж до стелі,
Що не звершити й за вік,
В життєствердній каруселі -
Вище той, хто жити звик.
Звик до швидкоплинних буднів,
До найближчих перспектив,
Котрий здатен не забути -
Учорашніх директив.
Все тримає під контролем,
Й непохитний - наче стовп,
Де дроти заводять роєм -
Й вітер-пес гремить цепом.
Впевнений і знає точно,
В чому смисл життя й мета -
Раз подумав - й остаточно,
Більше не включав ліхтар.
А якщо - життя суцільна
Неупевненість й шукання -
Істин - здогадки постійні,
Ввечері не ті, що зрання.
Як не можеш втримать й слова
В голові, щоб не забути,
Якщо згадуєш поволі -
Й не второпаєш збагнути.
Якщо ранок зирить скоса,
І живіт голодний квилить,
Розлетілись планів стоси,
Як метелики на килим.
Якщо знов якогось рожна -
Наче на стовпі бетоннім,
На мотузці переможно
Хтось повис в житті бездоннім.
Непрактичн сть-1
© Copyright: Хохол Хохотович, 2020
Свидетельство о публикации №120070408666
Свидетельство о публикации №120070408666
Рецензии