О, чао, чао!

сумна пісенька суперкарго суховантажу «Полтава»
На музику гурту "На-На" "Упала шляпа»

1-й погляд на любов

Прощай Макао,
Земля Какао,
де із причалу
любов кричала:
«О, чао, чао ...»
А пам’ять також не мовчала
і чайкам все розповідала,
розлуку няньчила, качала
від горизонту до причалу;
і все спочатку нагадала,
як ти мене в порту стрічала ...

Як пряний вітер
в порту нас стрітив,
ревіли труби,
в екстазі грубо,
а наші долі, неначе люди,
заплющив очі, шукали губи ...

Нехай усе проходить в світі
і віє бриз, холодний вітер -
життя веде знов до причалу
де щастя нас там відшукало ...

Де так грайливо
гривасті хвилі,
біля причалу,
як чау-чау
лизали  руки нам обом
ліловим теплим язиком...

Тріпоче  стяг на щоглі в’юнко,
як серце в нас при поцілунку…
І серце  рветься за гудком
у даль бузкову літаком ...

І пустотливо
гарчать грайливо
на гладь затоки,
на все нівроку,
гвинти, крутячись за бортом,
як чау-чау геть хвостом…

Розкине Далі Невимовні,
нам Океан Розлуки Повний,
злизне печалі за бортом
ліловим довгим язиком ...

Зібравшись в зграйки
кричать нам чайки,
що було сили,
як ти любила,
як ти з причалу
мені кричала:
«О, мон амур, аморе, чао ...»

О, чао, чао
і чау-чау,
верни помалу
нас до причалу,
де нас при зустрічі обох
з’єднав коханням щиро Бог...

Де серце також не мовчало,
і чайкам теж відповідало,
а пальма томно опахалом
кохання наше увінчало…

Мурчали хвилі
про щастя милі,
і ми п’яніли
там, де манили
в глибини синьої затоки
хмаринки дня поодинокі ...

Була розлука далека ...
Кохання - світлом маяка ...
А мить - прекрасна і легка
в землі Макао,
чуттів какао ...

О, мон амур, аморе, чао ...