У пошуках...

Бува, щоби знайти фото-картинку,
Витрачуєш години - не хвилинки,
Блукаєш у просторах інтернету...
Складніше це, ніж вірш писать поету,
Бо ті рядочечки самі якось родяться,
І звідки їм ото було отак та й взяться?
Яку потрібно віднайти світлину,
Якщо вірш про бабусю, маму й сина?
А ще про Янгола мого - про охоронця,
Що вберігав від леза, та від сонця
В пекучі і спекотні тяжкі дні,
А в темряві світив замість вогнів
Луною із зірками-ліхтарями...
Тепер їх троє з ним: бабуся, син та мама.
(У послідовності такій ото пішли -
До Бога свої душі понесли... )
Із Янголом моїм тепер  разом
Мене охороняють вчетвером...
Боронять від біди та ворогІв,
Та щось не йдуть до мОїх крихких снів...
Ой, як же тяжко залишитись наодинці!..
Щож ж вибрати мені з усіх світлинців?
Багато фото різних і малюнків,
Та все не те: не того сенсу чи ґатунку...
Щось зайве, а чогось не вистачає.
Потрібна-ж де світлина? Бог лиш знає...
То може викласти вірша свого без фото?
Щось притомилася... Підкралася дрімота...
Прикрию очі, може син насниться...
Побачить хочу, як в жагу напиться!
Я так за ним уже засумувалась...
До болю в серці! Дуже зачекалась...
Ой скільки-ж ще усе оце терпіти?
Саме страшне - це коли гинуть наші діти!
Тож бумерангом хай все повернеться
Всим тим, хто винен в страті всіх дітей -
                хай відгукнеться!!!
Та ось з ЯнгОликами й віднайшла світлинку.
Це звичка вже - оздоблювать картинкою.
Дрімота раптом взяЯла й відступила.
Неначе Янгол наді мною розкрив крила.
Тепер -коли підібрана світлинка,
Можу продовжувати. Дякувати Синку!
Іще один твір народився в їхню пам'ять.
Назву його "Янголам мОїм від Тет'яни".

26.06.2020 р.
(світлина із інтернету)