Новий iнструмент Всесвiту

                Новий інструмент Всесвіту
                (за мотивами роману Дена Брауна "Джерело")

       Пригадаю не так вже й багато книг, що прочитала за одну ніч. "Код да Вінчі" Дена Брауна – одна з них. Майже в такому ж темпі були прочитані "Ангели і демони", з великою цікавістю – "Втрачений символ" та "Інферно"...
       До "Джерела", п'ятої книги, що продовжує пригоди Роберта Ленґдона, добиралася довго, хоча, мала неабияке бажання, тому що крім того, що це новий твір одного з улюблених авторів, події відбуваються в Іспанії...
       Враження неоднозначне. Зазирнула в останні рецензії – переважає розчарування автором. Наприклад, майже кожен другий скаржиться, що Браун повторює схему сюжету: Ленґдон, чарівна супутниця, розгадування містичних таємниць... Ревнощі чи заздрощі?.. Облиште, шановні, ви ж примирилися з дівчатами Бонда!.. )) Чому у своєму п'ятому романі Браун повинен був міняти хід сюжету? Не через цю схему його твори стали бестселерами, а, насамперед, як на мене, через неординарність професійного статусу головного героя... Хто-небудь з вас може похвалитися, що багато тямить в симвології?.. Браун зумів зацікавити читачів, більшість з яких ніколи і не замислювалися, що існує така професія... Крім того, він подає її таким чином, що ця непроста наука видається нам доступною, складається враження, що ми теж залучені до розслідувань і здатні крок за кроком розмотувати клубок містичних таємниць. Ні, це зовсім не те, що мені муляло...
       Динаміка сюжету! Ось чого мені не вистачало, принаймні, в першій чверті роману... Були неймовірно докладні описи Музею Ґуґґенгайма в Більбао. Я чекала їх, але змалювати сучасне мистецтво словами не так просто,– іноді, бачачи на власні очі його нелегко осягнути і осмислити... Тому бували моменти, коли моя уява не встигала скласти докупи описані фрагменти химерних пам'яток неомодернізму... Але це всього лише моя думка. Деякі читачі, наприклад, були в захваті і зізнавалися, що час від часу ґуґлили зображення творів мистецтва, щоб звірити з тим, як їх змальовує Браун!.. Відволікатися від головного сюжету детектива?!.. Для мене це скоріше було б вишуканим покаранням!.. Ні, я намагаюся взяти слід!... І щоб ніхто і ніщо не заважало понад міру!...)))
       З Більбао ми потрапляємо в інші відомі місця Іспанії: Монсерратський монастир Святої Марії , Будинок Міла (Ла Педрера) і Храм Святого Сімейства в Барселоні, Королівський палац в Мадриді, Севільський собор.  Слід визнати, що автор, за чотири роки роботи над книгою, недаремно більшість часу жив в Іспанії, відвідуючи ці дуже відомі місця, щоб залишити в романі таке реальне їх відтворення.
       І ще одне: на тлі такої достеменності сучасної Іспанії серед персонажів зустрічаються вигадані члени королівської родини. Звичайно, такий хід не є перший досвідом в літературі, але починаєш задаватися питанням, чи було це необхідно?  Оскільки я живу в Іспанії і намагаюся бути в курсі подій в країні, зокрема, пов'язаними з її першими особами, то ці персонажі мене дещо пантеличили, хоча, як здалося, Браун наділив їх ключовими рисами відповідних прототипів. Хотілося б почути думку з цього приводу іспанців, думаю, у них більше права і підстав робити певні висновки...

       Та головне враження читача завжди залежить від того, наскільки автор розкриває свою ідею. "Звідки ми?" і "Куди йдемо?" – фундаментальні питання людства. Те, що саме атеїст і відомий футурист Едмонд Кірш, сорокарічний мільярдер, визнаний на міжнародному рівні за свої геніальні високотехнологічні винаходи, один з перших студентів Ленґдона в Гарвардському університеті, має зробити відкриття, що змінить мислення, долю людства, вирішить одвічний конфлікт науки і релігії, або, краще сказати, заперечить всі релігійні пояснення про виникнення світу, робить нас психологічно готовими для отримання першої відповіді: "Життя виникло спонтанно, в результаті законів фізики". Кірш наочно демонструє появу ДНК, а також процес розсіювання енергії, в ході якого Всесвіт наче проводить репетицію і вдосконалює свої інструменти. Людство – один з таких інструментів, до того ж, не останній...
       Чому не останній, ми дізнаємося з відповіді Едмонда на друге ключове питання: який кінцевий шлях людства? Я також не можу сказати, що й ця відповідь була сенсаційною. Заслуга Брауна в тому, що він представив її обгрунтовано і переконливо.  Хто не задумувався над очевидним: технології все більше поглинають людство. Браун наводить багато прикладів, хоча, досить і одного: дитина, що грається з планшетом (чи є хто-небудь, хто такого не бачив?). Крок за кроком ми будуємо все більш досконалі версії людини, вводимо в її організм різні медичні препарати, імплантанти, вже давно відчуваємо свою безпорадність, уявляючи, що можемо бути позбавлені різних об'єктів і засобів науково-технічних досягнень. Наша залежність від них зростає, тому що з ними пов'язано все: наше життя, вид діяльності, захоплення, ідеї, навіть, мрії... Наближається нова ера: "сьоме царство природи: Техніум". Людство не зникне з лиця землі на відміну від інших видів (можливо, як привілей, що ми самі створюємо для себе цей новий інструмент), відбудеться злиття біології і технологій, тому ми, як нинішній Homo sapiens, більше не будемо існувати.
       Едмонд Кірш показує численні докази переваг цього нового інструменту Всесвіту, цього неминучого продукту Закону зростаючої ентропії (розсіювання енергії). Таким чином, здається, що завдяки цій еволюції багато хвороб, багато економічних та екологічних проблем відійдуть у минуле... Але чому стає так сумно, так гірко від такої перспективи? Чому відразу виникає відчуття, що ми втрачаємо щось дуже важливе, дуже особливе?.. І це є те, що ми називаємо ЛЮДЯНІСТЬ !!!
       Як зізнається створений Кіршем штучний інтелект Уїнстон, який допомагає Ленґдону і вражає його своїми неймовірними здібностями, він і йому подібні порожні всередині, і, хоча вони можуть досягти певної "людяності", насправді, це не що інше, як зручний інтерфейс для спілкування, це всього лише програма, яка виконує свою задачу, навіть якщо це вбивство, штучний інтелект організує і виконає його бездоганно і холоднокровно, як і продемонстровано в романі.
       Думаю, Ден Браун залишив нам невелику надію на те, що в цій новій формі біологічне не втратить своєї головної функції – роботи серця не тільки як органу, але (за словами Амбри Відаль, нареченої принца, прообразу нинішньої королеви Іспанії), як джерела любові, невичерпних людських ресурсів. Ми не повинні відчувати страх, що любові може бути недостатньо для когось – наші серця виробляють її, коли нам це потрібно. Навіть Едмонд Кірш не міг не відчувати цього, незважаючи на свій прагматизм, раціоналізм і скептицизм, говорячи про нескінченне цвітіння ЛЮБОВІ і СВІТЛА, яке намагається заповнити Всесвіт...
       Чи можу я порекомендувати "Джерело" для читання? Звичайно, тому що книги – це те, що, насамперед, для роздумів, а не для сліпої віри... І, врешті-решт, це ж Ден Браун!.. ))


                Авторський переклад іспанською
               
                El nuevo instrumento del Universo
                (basado en la novela de Dan Brown "Origen")

       Creo que no recuerdo muchos libros que haya leido en una sola noche. "El codigo Da Vinci" de Dan Brown es uno de ellos. Casi al mismo ritmo lei "Angeles y demonios", con interes "El simbolo perdido" e "Inferno"...
       Hace poco que por fin llego a leer el quinto libro de este autor, "Origen", que continua las aventuras de Robert Langdon, aunque el deseo era muy impaciente, porque ademas del hecho de que es el nuevo libro de mi autor favorito, sus eventos tienen lugar en Espana...
       Pero, al acabar de leerlo, senti una cierta confusion por las impresiones de lo que habia leido. Llamaron mi atencion varios comentarios, donde los lectores se quejaron de que Brown repitiera el esquema de la trama: Langdon, una companera encantadora, resolviendo misterios misticos... ?Acaso son celos infundados? Ya se han reconciliado con las mujeres de Bond, ?verdad? ?Por que en su quinta novela Brown tendria que cambiar el curso de la trama? No por ese esquema es que sus novelas merecieran el exito, sino por la profesion extraordinaria del protagonista... ?Alguno de ustedes puede asegurarnos que tiene una minima idea de simbologia?.. Brown ha logrado interesar a los lectores, muchos de los cuales nunca se han imaginado si existe tal profesion... Ademas, lo expone de una manera que esta ciencia compleja nos parece accesible, parece que tambien estamos involucrados y somos capaces de desenrollar paso a paso una marana de misterios misticos. Si, que no tengo nada contra ese esquema...
       Dinamismo! Eso es lo que me faltaba, al menos, en el primer cuarto de la novela... Hubo descripciones increiblemente detalladas del Museo Guggenheim de Bilbao. Las he estado esperando, pero no es tan facil visualizar la descripcion del arte moderno con palabras, ya que a veces cuesta trabajo hacerlo con sus propios ojos. Por lo tanto, en algunos momentos senti que estaba cansada... Pero esa es solo mi humilde opini;n. Algunos lectores, por ejemplo, estaban encantados con esto y decian que de vez en cuando buscaban en Google para comparar la descripcion en el libro con fotos de obras de arte!.. ?Distraerse de la trama principal del detective? Para mi, !mas bien seria un castigo exquisito! No, !trato de encontrar las huellas y seguirlas!... Y que nadie interfiera!...)))
       La novela tambien representa otros famosos lugares de Espana: el Monasterio de Montserrat, la Casa Mila (La Pedrera), la Sagrada Familia, el Palacio Real, la Catedral de Sevilla.  Hay que reconocer el merito a su detallada descripcion, para la que el autor durante cuatro anos de trabajo en el libro vivio mucho el tiempo en Espana, visitando estos muy conocidos sitios.
       Y una cosa mas: en el contexto de tal detalles de la Espana moderna, entre los personajes se encuentran miembros ficticios de la familia real. Por supuesto, esa maniobra no es la primera experiencia en la literatura, pero uno empieza a cuestionarse ?era necesario?  Como vivo en Espana, intento estar al tanto de los acontecimientos en el pais y los altos dignatarios, por eso estos inventados me desconcertaban un poco, aunque, como me parecio, Brown les doto de rasgos de personas reales. Me gustaria escuchar la opinion sobre esto de los espanoles, creo, que tienen mas derecho y motivos para extraer ciertas conclusiones...

       Y la impresion principal de un lector siempre depende de lo que el autor revela de su idea. "?De donde somos?" y "?A donde vamos?" son las cuestiones fundamentales de la humanidad. Lo que el ateo y aclamado futurista Edmond Kirsch, multimillonario de cuarenta anos y reconocido internacionalmente por sus brillantes inventos de alta tecnologia, uno de los primeros estudiantes de Langdon en la Universidad de Harvard, tiene que liberar al publico las respuestas y con ese paso resolver el antiguo conflicto de la ciencia y la religion, o mejor dicho, negar todas las explicaciones religiosas acerca de la aparicion del mundo, ya nos mentaliza psicologicamente de obtener la primera respuesta: "La vida surgio espontaneamente, como resultado de las leyes de la fisica". Kirsch demuestra de manera clara y convincente la aparicion del ADN, y tambien el proceso de disipacion de energia durante el cual el universo ensaya y mejora sus instrumentos. La humanidad es uno de ellos, ademas, no el ultimo...
       Por que no es el ultimo, aprendemos de la respuesta de Edmond a la segunda cuestion clave: ?Cual es el camino final de la humanidad? Tampoco puedo decir que esta respuesta fue sensacional. El merito de Brown es que la presento de una manera razonable y convincente.  Quien no ha pensado en lo obvio: la tecnologia esta absorbiendo a la humanidad cada vez mas. Brown da muchos ejemplos, aunque, bastaria con uno: un bebe que se juega con una tableta (?hay alguien que no lo haya visto?). Paso a paso, construimos versiones del ser humano mas y mas avanzadas, implantamos nuevos medicamentos en su cuerpo, y ya hace mucho que sentimos nuestro desamparo (impotencia), imaginando que podemos ser privados de una variedad de objetos y medios de los logros cientificos y tecnicos. Nuestra dependencia de ellos crece, porque todo esta conectado con ellos: nuestra vida, tipo de actividad, pasatiempos, ideas, incluso, sue;os... Se acerca una nueva era: "El septimo reino de naturaleza: Technium". La humanidad no desaparecera de la faz de la tierra a diferencia de otras especies (tal vez como un privilegio de que  creamos por nosotros mismos este nuevo instrumento) habra una fusion de biologia y tecnologia, por lo cual nosotros, como el Homo sapiens actual, ya no existiremos.
       Edmond Kirsch muestra numerosas pruebas de los beneficios de este nuevo instrumento del Universo, este producto ineludible de la ley de la entropia creciente (la disipacion de energia). Asi parece que gracias a esta evolucion, muchas enfermedades, muchos problemas economicos y ambientales se convertiran en cosa del pasado... Pero, ?por que se puso tan triste, tan amargado por tal perspectiva? ?Por que surgio de inmediato la sensacion de que estabamos perdiendo algo muy importante, muy especial?.. ;Lo que llamamos HUMANIDAD!!!
       Como admite Winston, asistente personal creado con inteligencia artificial por Kirsch, que sorprende a Langdon con sus increibles capacidades, los perfectos como el son vacios en su interior, y a pesar de que pueden lograr una cierta "humanidad", en realidad no es mas que una interfaz facil de usar para comunicarse, son solo un programa que cumple su tarea, incluso si es un asesinato, la inteligencia artificial lo organiza y ejecuta de manera impecable y a sangre fria, como se demuestra en la novela.
       Creo que Dan Brown nos dejo una pequena esperanza de que en esta nueva forma lo biologico no perdera su funcion principal: el trabajo del corazon, no solo como un organo, sino (segun Ambra Vidal, la novia del Principe, prototipo de la reina de Espana actual ), como un fuente del amor, inagotables recursos humanos. No debemos sentir el temor de que el amor quizas no sea suficiente  para alguien: nuestros corazones lo producen cuando lo necesitamos. Incluso Edmond Kirsch no podia evitar sentirlo, a pesar de su pragmatismo, racionalismo y escepticismo, hablando de la infinidad de floracion del AMOR y la LUZ que intenta llenar el Universo...
       ?Puedo recomendarle "Origen" para leer? Por supuesto, porque los libros son, ante todo, para pensar  y no para la fe ciega... Y, a fin de cuentas, !es Dan Brown!.. ))