Катя Бабкина. Два стихотворения

Ну, а есть города, безнадежные, словно погосты,
бесполезные, будто упавшие в реку мосты.
Магдалена, ты любишь костела зияющий остов
и на хмурых часовнях забытые богом кресты?

Ну, а если б исчезли все эти могилы
и обид твоих склепы размыла б вода,
Магдалена, скажи, разве ты бы любила
раз за разом опять возвращаться сюда?

Ты сидишь у окна, за плечами твои гобелены,
крошишь хлеб и бросаешь его голубям.
Лишь мгновенье еще и они полетят, Магдалена,
к распростертым для всех навсегда небесам.

С украинского перевел А.Пустогаров

***
А бувають міста – як нечисті місця – безіменні,
що зникають на мапі, лиш встигнеш туди занести…
Ці будинки, ці площі – ви любите їх, Магдалено,
ці мости і похмурих костелів безглузді хрести.
Якби зникли могили, давно непотрібні нікому,
і зотлілі крихкі кістяки незабутих образ,
чи змогли б ви щораз повертатись сюди, як додому?
Магдалено, скажіть, ви змогли б повертатись щораз?
Сидите при вікні, стережете свої гобелени,
часом кришите хліб і даєте його голубам,
і колись голуби заберуть вас туди, Магдалено,
де величні міста завше рівні своїм іменам…


***
Ведь завтра снег - не уходи.
Согрей дыханием ладони
и скорой оттепели жди
в застуженном Иерихоне.
Нет, не дыши - ведь блюз в ночи
нависших туч отворит створы
и прямо с неба трубачи
гурьбой опустятся на город.
И эти несколько минут
летят, как жребий - чет и нЕчет...
Не бойся - стены упадут,
как легкий снег на наши плечи.

с украинского перевел А.Пустогаров

***
Не йди. Бо завтра буде сніг.
Ми будем дихати в долоні
І сподіватися відлиг
У нашому Ієрихоні.
Не дихай. Блюз із приймачів
Зруйнує світ навколо тебе,
Бо безіменні сурмачі
прийдуть не з Заходу, а з неба
у місто підпісочних криг,
холодних снів і теплих течій…
Не бійся. Мур впаде, як сніг.
Легенький сніг на наші плечі…