А на кладбище так спокойненько перевод на украинск
Четверть века в трудах да в заботах я,
Все бегу, тороплюсь да спешу.
А как выдастся время свободное –
На погост погулять выхожу.
Там, на кладбище, так спокойненько,
Ни врагов, ни друзей не видать,
Все культурненько, все пристойненько –
Исключительная благодать.
Нам судьба уготована странная:
Беспокоимся ночью и днем,
И друг друга грызем на собраниях,
Надрываемся, горло дерем.
А на кладбище так спокойненько,
Ни врагов, ни друзей не видать,
Все культурненько, все пристойненько –
Исключительная благодать.
Друг на друга мы все обижаемся,
Выдираемся все из заплат,
То за лучшую должность сражаемся,
То воюем за больший оклад.
А на кладбище так спокойненько,
Ни врагов, ни друзей не видать,
Все культурненько, все пристойненько –
Исключительная благодать.
Ах, семья моя, свора скандальная,
Ах, ты, пьяный, драчливый сосед,
Ты квартира моя коммунальная –
Днем и ночью покоя все нет.
А на кладбище так спокойненько
Среди верб, тополей да берез,
Все культурненько, все пристойненько,
И решен там квартирный вопрос.
Вот, к примеру, захочется выпить вам,
А вам выпить нигде не дают,
Все стыдят да грозят вытрезвителем,
Да в нетрезвую душу плюют.
А на кладбище так спокойненько,
От общественности вдалеке
Все культурненько, все пристойненько,
И закусочка на бугорке.
Заболели мы автомашинами:
Дай нам «Волгу», «Москвич», «Жигули»,
Обеспечь запасною резиною
И гараж вынь хоть из-под земли.
А на кладбище так спокойненько:
Каждый в личном своем гараже,
Все культурненько, все пристойненько,
Все наездились вдоволь уже.
Старики, я Шекспир по призванию,
Мне б «Гамлетов» писать бы, друзья.
Но от критики нету признания,
От милиции нету житья.
А на кладбище, по традиции,
Не слыхать никого, не видать,
Нет ни критиков, ни милиции –
Исключительная благодать.
А НА ЦВИНТАРІ ТАК СПОКІЙНЕНЬКО… (вільний переклад П.Голубкова)
Чверть століття в роботах, в турботах я,
Все кудись-там бігу та спішу.
У час вільний, або по суботах -
Я на цвинтар гуляти ходжу.
Бо на цвинтарі так спокійненько,
Вороги за кущем не сидять,
Все культурненько, тихо-мирненько -
Виняткова ота… - благодать.
Доля дивна всім нам уготована:
Турбуватися вдень і вночі,
Ми на зборах їмо один одного,
Своє горло дарма деручи.
А на цвинтарі так спокійненько,
Вороги за кущем не сидять,
Все культурненько, тихо-мирненько -
Виняткова ота… - благодать.
Ми на друзів весь час ображаємось,
Видираючись з скудних зарлат,
То за кращу посаду сражаємось,
То за більший б’ємося оклад.
А на цвинтарі так спокійненько,
Вороги за кущем не сидять,
Все культурненько, тихо-мирненько -
Виняткова ота… - благодать.
Ах, сім'я моя, зграя скандальна та,
Ах, ти, п'яний, злочинний сусід,
І квартира моя комунальна – та,
Де ні дня не проходить без бід.
А на цвинтарі так спокійненько
Серед верб, чи тополь та беріз,
Все культурненько, тихо-мирненько,
Геть квартирне питання кудись.
Захворіли ми автомашинами:
Дай нам «Волгу», «Москвич», «Жигулі»,
Забезпеч запасною «резиною»
І гараж вийми хоч з-під землі.
А на цвинтарі так спокійненько:
Особистий, звичайно, гараж,
Все культурненько, мирно, рівненько,
Всі наїздилися вдосталь аж.
Ось, наприклад, захочеться випити,
А вам пити ніде не дають,
Все соромлять, загрожують «приводом»,
В нетверезу вже душу плюють.
А на цвинтарі так спокійненько,
Від громадськості десь у кутку -
Все культурненько, мирно, рівненько,
І закусочка вже на горбку.
Мужики, я Шекспір за покликанням,
Міг писати «Гамлетів» би я.
Та від критики важко всім жити нам,
А від копів немає життя.
А на цвинтарі є традиція:,
Вороги за кущем не сидять,
Ані критиків, ні поліції -
Виняткова, їй-бо - благодать.
*См.
Свидетельство о публикации №120062103944