Бои без правил - заработок святых...

***
Бои без правил - заработок святых,
судья что-то кричит и зал затих.
Молодые апостолы бьются против местных,
то есть против чужих.

Иисусу тоже наматывают бинты на кулаки,
и выталкивают в круг, как в воды реки,
против него выходит юный грузчик,
здороваясь, он не подал руки.

И когда Иисус падает на цирковое сукно,
когда соскальзывает в ад, на дно,
тело его становится ломким, как хлеб,
а кровь - сухой, как вино.

Но кто-то кричит ему в спину: - А ну вставай!
Все, что нам говорил, давай вспоминай!
Если не встанешь, об этом узнают все -
сразу, везде, ад и рай!

Вставай и бейся, как можешь лишь ты!
Завали эту сволочь, не дай ему уйти!
Каждая твоя победа -
новый шаг на твоем пути.

Нет прощенья тем, кто боялся средь рек и трав,
никакой Божьей милости, никаких прав.
Ты ведь столько раз уже бился,
из мертвых восстав.

Все они тут изменники и слабаки!
Вместо совести у них жабры.
На спине вместо крыльев у них плавники,
Вали их, Спаситель, обдирай об них кулаки!

Вали их за то, что ничему не знают цены.
За то, что память стирают им сны.
За то, что на свою смерть
смотрят, будто со стороны.

Они все равно не послушают ни нас, ни тебя.
Они идут ко дну, никуда не гребя.
Изничтожь их Господь, пока они
не изничтожили сами себя.

Они и сами сдохнут от продажности и от лени,
от ссученности во всех поколеньях,
от хитрости, что вплетена
во все их моленья.

...И он подымается, сплюнув черную кровь.
Подымается, падает, подымается вновь.
И грузчики шепчутся: - Ну вот опять,
смертью смерть поборов.

И валит правым прямым под дых.
За каждое из злодеяний их.
Поскольку бокс - это дело отважных
и молодых.

И юный грузчик, из жизни летя,
успевает сказать спасибо, радуясь как дитя.
Мол, блажен тот, кто верит,
не жалуясь и не грустя.

И апостолы утирают ему кровь с лица,
говорят, что верили ему до конца.
И тот, кто ставил на него, ставит дальше,
как на опытного бойца.

с украинского перевел А.Пустогаров

из книги "Месопотамия", 2014 г.


* * *

Бої без правил – заробіток святих,
коли суддя щось кричить і натовп затих.
І молоді апостоли б’ються
проти місцевих,
себто проти чужих.

І Ісусу теж намотують бинти на кулаки,
і виштовхують в коло, ніби в води ріки,
і проти нього стоїть юний вантажник,
і, вітаючись, не подає руки.

І коли Ісус падає на циркове сукно,
коли зісковзує в пекло, кудись на дно,
тіло його стає ламке, мов хліб,
а кров – суха, як вино.

Але хтось кричить йому в спину: «Давай, зберись!
Згадай усе, що ти говорив нам колись!
Якщо ти не встанеш, про це дізнаються всі,
відразу і скрізь!

Підіймайся й бийся, як умієш лиш ти!
Вали цю наволоч! Не давай йому звідси піти!
Кожна твоя перемога –
ще один крок до мети!

Жодного прощення тим, хто боявся між рік і трав!
Жодної ласки Господньої, жодних прав!
Давай, ти ж стільки разів
падав і помирав!

Вони всі тут – зрадники і слабаки!
В них замість совісті – зябра,
замість крил на спині – плавники!
Вали їх, Спасителю, рань об них
кулаки!

Вали їх за їхню слабкість і їхні плачі!
Вали за те, що вони про все забувають вночі!
За те, що вони дивляться на власну смерть,
мов глядачі!

Вони все одно не слухають ні нас, ні тебе,
їх ніщо не врятує, їх ніщо не гребе,
знищуй їх, Господи, доки вони самі
не винищили себе!

Знищуй їх за їхню продажність і їхню лінь,
за їхню зсученість, що залягла в кожному з поколінь,
за хитрість, яку вони вплітають
до своїх молінь!»

...І він підіймається, і спльовує чорну кров,
підіймається, потім падає, потім підіймається знов.,
і вантажники шепочуться, ну ось, знову
смертю смерть поборов.

І валить правим прямим просто під дих!
За кожне із заподіяних ними лих!
Оскільки бокс – справді справа завзятих
і молодих.

І юний вантажник, вилітаючи із життя,
встигає йому подякувати, тішачись, як дитя,
мовляв, блажен, хто вірить
у спасіння і забуття.

І апостоли прикладають йому рушник до лиця,
і говорять, що вірили йому до кінця.
І той, хто ставив на нього,
ставить далі
так само –
на досвідченого бійця.