Колода

Епіграф: «Осквернив, а пишається як Берко в колоді»

Як хочеш тицьнути мені
Перстом на помилку чи грубість –
Нехай прийде тобі у сні
Бревно твоє, як власна тупість!

Лиш одиниці в світі є,
Які підтримати у силі!
У інших – серденько гниє,
Й тому слова у них не милі.

Навчився бачити: «Чому?»
Заглибився у злоби сутність?
Ти садиш Бога у тюрму,
Бо втратив добрості могутність.

Як тільки осуд допустив,
Спаплюжив когось чи обмовив, –
Ти Сатану в себе пустив,
Який тебе осквернесловив.

Ти можеш вірити юрбі –
Кривих дерев багато в гущі!
Та те бревно, що є в тобі –
За сутністю – завжди кричуще!

Допоки милосердність ніс –
За Богом йшов, ступав у слід.
Ну а тепер – в непотріб вліз!
Й звалив на плечі чужий гніт.

Далеко так не понесеш,
Біда прихилить, зріже втома.
І те, що впевнено ти «гнеш», –
Осяде каменем удома.

Не зраджуй Божій доброті!
На зло в житті немає часу!
Часи тепер пішли не ті!
Вернеться те, що клав на чашу.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2020
20.06.2020
11:27
м. Львів
Всі права застережені. Будь-яке використання потребує письмової згоди автора.