Дивлюся. Дива – анітрохи!
Земля — зубОжена. НавкІл,
За тьмою-тьмущою могил,
На ній — позначення епохи.
І я — на ній... землі подоба.
Колись любив її мій дід
Я теж – любитиму до гроба:
(Який засІв — такий і плід).
Себе не вибрешу на слові.
Години, навіть, не мине,
Як і взаємністю — менЕ..
Землі, не мислю без любові.
Земля
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120061902668
Свидетельство о публикации №120061902668
Рецензии