Заплаче день,знову дощами.
Отож...і я під ним бреду.
Змиваючи свою біду...
Як будні,-щирими речами.
Як стане нині буревій...
Не зупинюся,не спочину.
Ховаючи свою причину...
Змахну краплину з мокрих вій.
І мокрими як лист устами...
Повітря питиму я знов.
У ночі місяць наче кров...
Мрійливо втягую очами.
Я мрію знову. Знов і знов.
Я так далеко. Там де поле.
Де квіт та запашна трава...
Де в мріях,кругом голова...
Там де без тебе серце коле.
(Понкратова.О.В.)
Ховаючи свою причину
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120061809168
Свидетельство о публикации №120061809168
Рецензии