Коханому

Мої ноги лежали на твоїх плечах. Я завжди пам’ятатиму вираз твого обличчя, коли я сказала: «давай заведемо дитину». Коли я ще не була впевнена у своїй вагітності, але дуже переживала, щоб все було добре, сусідка по кімнаті попросила фотографію, бо мала приїхати її сестра-ясновидиця. Я навмисне не дала фото, але сусідка все одно його знайшла. Коли я повернулась з села, сусідка мене зустріла радісним вигуком: «тебе можна привітати?», бо її сестра мені написала записку: «З дитиною все буде добре»…Я не могла дочекатись 2 тижнів, щоб піти на огляд і тому пішла на внутрішньо-маточне УЗІ. Коли лікар сказав, що я вагітна, я була дуже щаслива. Пам’ятаю, як бігла до тебе, щоб скоріше тобі про це повідомити, і дитина всередині мене раділа. Це був найщасливіший день у моєму житті. Я була дуже привабливою під час вагітності. Ще ніколи я не користувалась таким шаленим успіхом у чоловіків, як тоді. У мене було червоне пальто. І пам’ятаю, як чоловіки бігли наввипередки, щоб подивитись мені у обличчя, щоб потім зітхнути: «Гарна Маша, та не наша». Ти мене обожнював. Якось ти мені сказав: «У мене враження, що ти – Марія, а я Йосиф». Ми кохалися пристрасно до самого моменту родів. Моє почуття було прекрасне. Але я дуже хотіла родити сама і жила з відчуттям, що помру при родах. Думка про мою швидку смерть допомагала мені кожен день з тобою сприймати, як дар божий.
Ти був найпрекраснішим чоловіком мого життя,  і коли мені якось довелось друкувати твоє ім’я, то я відчувала захват навіть від твого імені.
Родити сама так і не наважилась…Родила плановим кесарським розтином. Операція планувлась о 12. Але чомусь затримувалась. Я чекала у передпологовій кімнаті разом з дівчиною, яка болюче переносила перейми. Лікар їй сказав: «Чого ти стогнеш, бери приклад з цієї мамочки, вказуючи на мене». На що я йому відповіла: «Звісно я не стогну, бо у мене планові роди…» Пам’ятаю, як йшла голою до операційної і медсестра сказала: «Які красуні у нас сьогодні рожениці». Пам’ятаю, як лікар-анестезіолог ввів у вену наркоз, і вже як отямилася у реанімації. Ведучий лікар повідомив мені, що під час пологів мій тиск почав різко падати, і я втратила багато крові, але завдяки переливанню крові мене вдалось врятувати… В реанімації перше, що зробила - прочитала записочку, що ти вложив у передачку з узваром і печеними яблуками: «Кицю, вітаю тебе з нашим хлопчиком. Твій А.» Як завжди, від усього, що стосувалось тебе, відчула піднесення. Уже другого вечора, коли ти прийшов мене перевідати, і я вийшла до тебе, шалено тебе хотіла. Муркотіла біля тебе, і ти наполоханий мене стримував.
Коли в загальній палаті принесли сина для кормління, він схопив мій коричневий сосок дуже по-господарськи, чим викликав мою любов до нього з першого погляду. Сам був якийсь темненький, з чорним волоссячком. Напився і одразу заснув. Треба сказати, що був дуже спокійною дитиною. Їв і спав. Не мала з дитиною жодного клопоту. Не зціжувалась, кормила кожні 4 години. Дитина була така спокійна, що треба було приходити кормити, бо сама не кричала.