Яке чудодійне наймння
Вагомого слова – весна.
Весна, це моє повсякдення,
Це днина надворі ясна.
Весна – розпростерте довір'я
Де, ніби на перах крила,
Посвистують вітром верхів’я
У кленів, що поруч села.
Вони не руді й не зелені –
Ледь-леддю гуртується ліс.
Охайно зволожені клени.
Я ними до денця проріс.
Ні волі, ні сліз, ні вагання,
А просто – весна на слуху.
Не перша весна, не остання
Отут і десь там, наверху...
Хто в цьОму мені заперечить?
Підхопишся, вже й не до сну:
І пісню, і працю – на плечі! —
Гайну зустрівати весну!
У кленiв, що поруч
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120061802480
Свидетельство о публикации №120061802480
Рецензии