Мені однаково, чи хто мене згадає,
Байдуже, чи дзвонить мій телефон.
Коли одна так голосно ридає,
Друга ж вирівнює свій емоційний фон.
Приятелюємо багатсько з водограєм,
Що пахне смородом твоїх казок.
Прихильниць одноденних зграя
Лишень збагатить список помилок.
Не торкає метафоричний погляд.
Спинилось серце, й заново пішло.
Руйнуючи свій спилений світогляд,
Одначе ж відбудую всеодно.
Коли нова сторінка білосніжна
Квітками рясно запашіє враз,
Разючих змін жадатиме розкішна,
Й скалічена дівчина водночас.
Не Шевченко
© Copyright: Татьяна Нечволода, 2020
Свидетельство о публикации №120061608885
Свидетельство о публикации №120061608885
Рецензии
