Василий Стус. Как тихо на земле...

Как тихо на земле! Пренемо,
пренестерпимо без небес!
Пасёт тебя зловещий демон,
не умер чтоб, и не воскрес.

Голгофа посланная Богом
ведёт в низину по верхам
отвесных скал–
что тень тиха,
тайком потусторонь блуждает.

По что, проклятая судьбина,
сия прострация покорств?
Голгофа посланная Богом
ужель молебствий хриплый хор?

А стены вот– из праха встали,
и хмуро мне:
– Пожди да знай:
возвеселится из печали
твой обоюдожалый край.

перевод с украинского Терджимана Кырымлы


Як тихо на землі! Як тихо!
І як нестерпно– без небес!
Пантрує нас за лихом лихо,
щоб і не вмер і не воскрес.

Ця Богом послана Голгота
веде у паділ, не до гір.
І тінь блукає потаймир,
щовбами сновигає потай.

Пощо, недоле осоружна,
оця прострація покор?
Ця Богом послана Голгота
оцих волань охриплий хор?

Та мури, мов із мертвих всталі,
похмуро мовили: Чекай,
ще обрадіє із печалі
твій обоюдожалий край.

Василь Стус