Стан

Із   посУхи – вигадані  брами,   
Коли  дощі  упасти  б  мали ниць,
Цілує   землю   довгими   губами,
Окуте  небо   рястом  блискавиць.      

І  кличе   грім  негоду   за  юдолю   
У настрій  сну, у бзвість до пори.
«Болить душа» –з душею говори:
Душа — ніщо, коли душа без болю.
            


Рецензии