Від тих років пройшло багато часу,
коли я до матусі приїздив,
про це сказати не зумів відразу,
та тільки правду ту, сказати вам давно хотів.
Вона мене тоді просила та благала,
Синочок, Толя ! Побудь ще вдома, хоча б ще пару днів,
мені тут тяжко так, де я одна лишилась
в часи негоди, проливних дощів.
Я так багато виростила вас,
а вдома залишаюся одна,
і згадую про вас не в перший раз,
коли ж то прийде знову, та весна.
А чи побачу на весні в саду
як розквітають вишні біля хати,
чи то як з поля, жене Ненька череду,
а що ще навесні мені чекати ?
Укр. В1д тих рок1в, пройшло багато часу
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120061103147
Свидетельство о публикации №120061103147
Рецензии