Твоє ім’я я згадую щодня
І, не секрет, сумую за тобою.
По пам’яті своїй крокую навмання,
В твоїх обіймах, звичною ходою.
Твої будинки,… вулиці,… вогні…
…Скільки разів в твоє дивився небо…
Здається ти одне - так вірило мені,
Як я сьогодні вірю, вірю в тебе.
В житті мене не раз збивали з ніг,
Не раз тобі твою рубали крону.
Вставав з колін, отрушуючи сніг
І від тебе не чути було стону.
Мене далеко доля занесла
І безліч всього подолати треба.
Якби міг мати, мати два крила –
Я б своїм діткам показав би тебе.
У тебе знову нові хазяї,
Завзято так, по-новому метуть,
А я плекаю спогади свої
І бурі часу їх не заметуть!
Навік моє, як я навіки твій!
Повір мені - по-іншому не бути!
Бо ще колись – у юності своїй
Був впевнений, що тебе не забути
01.03.2014
Моему городу...
© Copyright: Александр Корицкий, 2020
Свидетельство о публикации №120061001903
Свидетельство о публикации №120061001903
Рецензии