Випадкова незнайомка
У білій-білій кофточці –
У легкій, як пір'їночка
Великої висоти.
В неї ніс, прямою лінією
Над губами схований,
Шукав щось, зачаївшися,
В сучасному вікні.
І ще в ній оченятонька,
Зовсім ледь-ледь приплющені,
З-під локона русявого,
З-під чубчика спрямовано
Кудись удаль дивилися,
Чомусь там дивувалися,
Немов за незнайомістю
Залишилась душа.
Свидетельство о публикации №120060707231