Мой Эдем - Вера Кириченко

вольный перевод с украинского
стиха Веры Кириченко "Мій Едем",
источник здесь:
http://www.stihi.ru/2019/03/19/2994



       Мой Эдем

Я вновь ступаю по родной земле,
прозрачный воздух всей душой вдыхая.
Вновь память светлой юности во мне,
что в вихрях дней исчезла, мифом тая.

Но не забыть мне светлый мой Эдем,
где я впервые встретилась с любовью.
Твой первый дар, букетик хризантем-
на правду чувств надеждой дорогою.

Тепло прекрасной ночи октября
и солнечный рассвет в лучах богатых.
Ты молча прижимал к себе меня.
Нас утро поднимало вверх крылато.

То утро повенчало нас с тобой -
я это поняла душою сразу.
Поверила: ты мой причал родной -
о том не пожалела я ни разу.

Хоть много пережить в свой век пришлось,
но радости познали мы немало.
Но по родной земле пройтись пешком
всё времени никак мне не хватало.

Тебя на свете нет уже давно,
но не забуду я, как свет иконы,
те нежность и тепло, что стали сном,
и взгляд твой, так до боли мне знакомый.



       Мій Едем

І знову ступаю по рідній землі,
Вдихаю прозоре повітря
І згадую юності світлої дні,
Що канули в вир, мов повір’я.

Але не забути мені цей Едем,
Де вперше пізнала кохання.
Твій перший дарунок - букет хризантем,
На щиру любов сподівання.

Вмить  згадую теплу жовтневу ту ніч
І в промені сонця світанок.
Притиснув до себе мене і мовчиш.
 Так вперше стрічаємо ранок.

Той ранок навіки з тобою вінчав,
Це я зрозуміла відразу.
Повірила - ти мій надійний причал.
З тих пір не жаліла ні разу.

Багато в житті нам прийшлось пережить,
Та й радощів знали немало,
Але, щоб по рідній землі походить -
Завжди лиш часу бракувало.

Тебе вже немає на світі давно,
Та я не забуду ніколи
Ту ніжність, що ти дарував, і тепло,
І погляд до болю знайомий.