Пардон, мадам, я хочу запитати, -
де очі Ви такі взяли несамовиті,
щоби півметра сталі пропалити.
Мо, поглядом Ви можете убити?
Не тре на мене так дивитись,
костюм уже димить і я почав п’яніти.
почну чорніти зараз особисто,
як пересмажена та піцца.
Заміжня Ви? Безмірно радий!
Звичайно пощастило з чоловіком?
Для нього випадково. - для відради -
азбестовий костюмчик не потрібен?
Від Ваших сяючих очей я так дурію,
що хочеться козлом стрибати. Не відмовте!
Ніж в серце чи петля на шию?
Мо, буйябес Вам на сніданок вже готовий?
Пардон, розходяться шляхи? Так жалко!
Та не погребуйте порадою поета, -
Вам треба в армію піти, щоб палко
всі ваші погляди збивали всі ракети!
Пардон,..
© Copyright: Петр Скорук, 2020
Свидетельство о публикации №120060601976
Свидетельство о публикации №120060601976
Рецензии