В казематi думи сiють... Надiя...

                ***
Серце б’є тривогу… смута хаос кличе…
Щоб КРАЇНА в прірві… втратила обличчя…
Бачу як манкурти… Матінку зливають…
Бо вчорашні трутні… розуму не мають…
Тут за повних лохів… зграя люд тримає…
Та останні крихти… з немічних здирає…
В темряві тунелю… хижий розбрат сіють…
Пси радіти сонцю… Вже давно не вміють…
Лізуть до корита… Кожний крок паплюжать…
Знов над вільним степом… чорні хмари кружать…
Не дають, щоб МОЛОДЬ… всіх вела до тями…
Де б співуча радість… мала бути з нами…
НАЦІЯ не зрадить… єдність там і сила…
Вірний шлях до волі… з гідністю відкрила…
Хай живе перлина… крихітна НАДІЯ…
Ще розквітнуть в серці… і любов, і мрія…
Все благаю Бога… Щоб не вмерла Ненька…
Як бальзам на дУшу… Йдуть слова ШЕВЧЕНКА…


Рецензии
Привет из Казахстана. У нас не лучше.А в чем то и хуже... А стихи замечательные

Алла Бочкор   02.09.2020 20:00     Заявить о нарушении
Спасибо, Аллочка!
Любви Вам и радости!
Всё будет хорошо.

Александр Филенко   02.09.2020 20:36   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.