Десь, за порогами, на фоні,
Давно почилих в Лету літ,
Я жив, неначе в марафоні,
Неначе – вивільнився світ.
Щоби дізнатися, з лихвою,
Я домагався так, як міг :
Що ж залишаю за собою?
І що придбав собі з доріг?
Чому живу, як є, убого?..
Я й сам дивуюсь диву з див,
Що не ганьбив життя чужого,
В крадіжці руки не бруднив;
Живу у пеклі дій і коло…
Та жодним разом : біс-на-біс,
Не клав зневіру в душу кволу,
Зі злом не йшов на компроміс;
Не дався виродкам недолі;
Не вразив душу жоден ніж!
Душа–Майдан.Твердиня Волі.
І – Барикада! І — Рубіж!
Не у волi
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120060502688
Свидетельство о публикации №120060502688
Рецензии