Розлито в хмарах білу ріку,
Мов хвилі шовку на розпродажі.
Творить зозуля своє «ку-ку!» --
Мов ланцюжок моїй долі в’яже.
-- Ку-ку! – дитинно димить земля.
Від неба – тільки волошки в житі.
-- Ку-ку! – іще одна є петля,
А значить – рік іще буду жити.
Веди, веди мене, сірий вождь,
У світ – молочний, вологий, русий!
Та ось зібгав свої крила дощ –
І весь стряхнувся, немов петусик.
І розповзається білий сон
У день сліпучий, під купол пружний.
Розпалось небо на сотні сонць –
Що он викупуються в калюжах.
04.06.2020
Ранкове зозулине
© Copyright: Надежда Еременко, 2020
Свидетельство о публикации №120060407931
Свидетельство о публикации №120060407931
Рецензии