Тривога присіює решетом,
Під дію якого забравшися
Добу часом важко завершити
Овечками нарахувавшися.
В душі піщаними доріжками
Черниці, горгони чи бестії
Підкорюють шлях перебіжками
Від манії і до депресії.
Від спогадів законсервованих
Ідеям зрости не вдавалося
В безґрунтних рядках, розташованих
В порядній гармонії хаосу.
Сліпим оптимізмом затулює
Надія, що часто обманює.
І спокій буденний замулює
Депресії хвиля чи манії.
За стінами із безморальності
Ховаю хоч щось, бо хотілося
Влягаючись в пір'я нейтральності
Для сну рахувати не віруси.
Тривога
© Copyright: Юрий Санкин, 2020
Свидетельство о публикации №120060404371
Свидетельство о публикации №120060404371
Рецензии