Война - Рита Александренко

вольный перевод-переложение с украинского
стиха Риты Александренко "Війна",
источник здесь:
http://www.stihi.ru/2014/12/16/10780



       Война

Тут место забытых солдатом надежд,
развеянных ветром во прах.
Тут скорбное поле, забытый манеж
желаний, кресты на сердцах.

Ведь братьев война - это ад на земле.
Людей обесценена жизнь.
Опять города и селенья в огне,
и в душах добра грабежи.

Я мысленно полем злой битвы прошёл,
чтоб правду, как есть, увидать:
разбитые души и жизни нашёл,
страх с болью не могут отстать.

Я в мыслях своих погружён в тяжкий бой.
Спасать нужно наших солдат.
И те, кто остался в бою том живой,
о душах погибших кричат.

Я вижу, как пленных, почти как зверей,
в жестоком бесчестьи томят,
как чтит беззаконие лжи лицедей...
Что жизнь им? Творят, что хотят...

Теперь понимаю: рождает война
отчаянье с гневом в сердцах.
Безжалостно души срезает она.
Страх смерти в умах и в глазах.

Безумное братоубийство при ней
в крутой конфронтации душ.
Теряем любимых, сынов, дочерей-
уносятся радости в глушь.

Идут патриоты за родину в бой-
я в том их за пыл не виню.
Достойные славы ведут за собой
и честь не дадут смять огню.

Я гневно виню подстрекателей раж,
преступную алчную власть:
под стяг иностранный, готовя багаж,
она наживается всласть.

Она рушит общество, семьи, страну
и братство народов гнобит,
в корысти своей вдохновляет войну-
ей рады лишь вор да бандит.

А братья - народы могли б вместе жить
в одном государстве без ссор.
Война - сатанинская сила вражды,
на зло и насилье упор.

О сколько вбирает сырая земля
за день человеческих душ!
Лукавому жертвы приносит незря
война, дав бессовестным куш.

Её очень страшный безбожный оскал
совсем не пугает дельцов,
что в чёрных делах свой растят капитал,
презрев все заветы отцов.

Когда же придёт покаяние к ним?
Что их остановит здесь зло,
не даст, чтоб добро, обратясь в прах и дым,
из жизни навеки ушло?

Блудливая власть продалась сатане
и в смерть загоняет народ.
Прости нас, Господь! Прегради путь войне!
Дай сил и любви для свобод!

Отчизну родную, свой дом и семью
нам надо всегда защищать,
любимых, друзей и надежду свою
от пагубы оберегать.

Вновь Богу хвалу мы возносим за то,
что дал не погибнуть в бою,
наставил чужих отличать с простотой,
воспитывать душу свою.

От Бога все знания- к истине путь,
всё в духе здесь связано с Ним.
И зла и добра не сливаема суть.
Поправший Законы казним.

Мы с детской надеждой поверим в Любовь
и лучшую долю людей.
Пусть мир бережёт здесь по-братски любой,
кто в Боге душой предан Ей.

Мы истину вспомнив, в сердцах сохраним:
лишь в Боге дана людям Жизнь,
в которой мы всё настоящее зрим.
Дух Божий, нам в помощь явись!




   
                Ось місце забутих солдатом надій,               
                Розвіяних вітром у даль               
                Долина жалю, загублених мрій,               
                Зникаючих за небокрай…

         Вiйна

 Війна братів - мов пекло на землі,               
 Коли людське життя втрачає цінність.   
 По селах та містах - спалахують вогні,               
 Що в душі темряву несуть та дикість.

 Я ніби йшов по цьому полі битви,
 Злітав побачить правду - наче птах;
 Але знайшов лише серця розбиті,
 В яких вселились біль та страх.      
               
 Я подумки рушаю в тяжкий бій -
 Солдатів наших дружно визволять;
 Багато з тих, зостався хто живий -
 Страждають тяжко - душі їх кричать.               

 Тримали полонених - наче звірів,               
 Немов людської гідності немає в тих,
 Хто беззаконня полюбив, в брехню повірив.               
 Що їм життя? Та хто ж зупинить їх?               

 Тепер я знаю, що війна приносить:         
 Це біль і розпач в молодих серцях,
 Братоубивство - сліпо душі косить,   
 І смерті страх у розумі й очах.

 Війна - це горе, серця біль та гнів,               
 Це душ людських жорстке протистояння,               
 Це тяжка втрата дочок, молодих синів,               
 Що йдуть на смерть без всякого вагання.            
    
 Вітчизни щирих патріотів - не виню,       
 За правду хто стояв - за для держави,               
 Сміливо й голосно  я землякам  кажу:               
 «Ви гідні честі, похвали і слави»          
               
 Та гнівно звинувачую - таємних «роботяг»   
 Злочинну цю сліпу і ненаситну владу,             
 Що твердо стала під чужинський стяг
 Руйнує край наш, сім’ї та громаду!

 Могли би мирно говорить і жить               
 Народи братні з’єднанні державою,
 Але в жидопанів жага війни горить,               
 Людські життя їм бачаться забавою…

 Війна - це справді сатанинська темна сила,
 Це царство зла, що править долями людей,
 Як жадібно збира бридка сира могила
 Людськії душі рясно кожен день.   

 Війна - це смерті знак окультний сатани,
 Коли приносяться людські життя у жертву;
 Знак означає владу над безбожними людьми,
 Що служать темряві, збираючі криваву жатву…

 Війни страшний оскал, який побачив світ,
 Не налякав «трудяг», що роблять чорне діло;
 Коли ж настане час, щоб скласти Заповіт?
 Як зупинити зло - щоб нас воно не вбило?

 Блудниця влада вже давно вклонилась сатані,
 Планує тиху смерть для власного народу.
 Прости нас, любий Господи! Прости!
 Дай сили нам отримати Твою свободу.
 
 Свою Вітчизну, рідний дім, сім’ю,               
 Відстоювати треба, завжди захищати,
 Любов, ще не народжену шкільну мою
 Що поряд десь живе - як слід оберігати.

 Хвалімо Бога що не дав загинути в бою,
 А дав думки подій життя з’єднати,
 За те що мудрість щедро дарував Свою,               
 Що розум дав чужинців розпізнати.

 Від Бога істина, й знання про все життя:
 Духовне і земне - не можна роз’єднати,
 Що між добром і злом - немислимо злиття,
 Хто топче Всесвіту святий Закон - заплаче...

 З надією дітей повірим в кращу долю,
 У світле, радісне та мирне майбуття;               
 Оберігаймо браття мир, шануймо волю.               
 Згадаймо істину: від Господа людське життя!