В небе месяц восходит... Леся Украинка

Леся Українка

В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на небі горить,
Землю ж темнії тіні вкривають,
Ледве промінь прорветься на мить,
Знову хмари, мов дим, застилають.

Крізь темноту самотно зорить
Одинокая зірка ясная,
Її промінь так гордо горить,
Не страшна їй темнота нічная!

Гордий промінь в тієї зорі,
Та в нім туга палає огниста,
І сіяє та зірка вгорі,
Мов велика сльоза промениста.

Чи над людьми та зірка сумна
Променистими слізьми ридає?
Чи того, що самотна вона
По безмірнім просторі блукає?..
---------------------------------
Леся Украинка

В небе месяц восходит меж туч
И за ними свой облик скрывает.
Его красный безрадостный луч
Из-за облака светит-пылает.

Как пожара на небе огни!
Землю тени при том покрывают.
Свет случайно прорвётся на миг -
Снова тучи, как дым, застилают.

В темноте этой чёрной горит
Одиноко звёзда, не сгорая.
Её лучик так гордо летит,
Не страшна темнота ей ночная.

Гордо светится лучик во тьме
И печаль в нём блестит огневая,
И горит та звезда в вышине,
Будто слёзы лучом проливая.

Над людьми ли, грустна и бледна,
Эта звёздочка тихо рыдает?
Оттого ли, что вечно одна
По безмерным просторам блуждает?.. (3.06.2020)