Рідна хата моя, ти вночі запалала,
Запалав небосхил, запалала земля...
І дорога в Безодню перед мною вогнем засіяла,
І ніщо не врятує, звільнить звідсіля.
І дорога в Безодню перед мною вогнем засіяла,
І ніщо не врятує, ніщо не звільнить звідсіля.
І в Безодню лежить полум'яна доріжка,
І рогаті чорти, і дідьки-бугаї,
Й самого сатани лиш жорстока й пекельна усмішка,
І нема порятунку ніде на Землі...
Й самого сатани лиш жорстока й пекельна усмішка,
І нема порятунку ніде на чудовій Землі...
І, здається, нема вже дороги на волю,
Не почути мені як співають птахи...
Та мене не здолать цім жахах про приречену долю,
Не злякають мене ці пекельні страхи!
Та мене не здолать цім жахах про приречену долю,
Не злякають мене ці пекельні, геєнні страхи!
02.06.2020
Рiдна хата моя ти вночi запалала
© Copyright: Михаил Высоцкий, 2020
Свидетельство о публикации №120060202991
Свидетельство о публикации №120060202991
Рецензии