Хронофаг

"Хронофаг"

Він відчуває вічний голод,
І коли бачить мету, сопе
Але не помічає нічого себе навколо.
Він каже, про себе, вголос. —
Я Хро… хронофаг, останнє відлуння
Загиблого всесвіту…
Навіть леді-смерть приспана,
— Немає справи, немає справи, —
До твого та мого життя.
У калюжах грануліна
Комп'ютерні віруси
Пожирають мережі буття…
Пролунало багатоголосе, —
Шановний! — Але, він вас не чує,
Твого масштабу дрібний голос…
Лунає на іншому вимірі буття.
Здоровий, веселий і бадьорий
Всесвітній реставратор —
Йому плювати на всіх інших
Бо в очах його гроші-нулі-нульони…
Все навкруги лише гра та адреналін.
Війна сьогодні в тренді,
А що заручниками мільйони, —
Плювати, нехай це навіть цілий світ.
— Хай світ загине, бо…
Він спроможний вийти на новий рівень,
Є ресурс в сусідній галактиці.
Земля, це лише невеличка планета
І вона замала, для його каяття…
Добігає кінця черговий рівень
Суцільної помилки системи
І він шукає болісно вихід,
Розуміє, що йде навпростець, й навмання
До феєричної мети не дістати, ні, не дістати…
Але він самовпевнений в перемозі,
Ненажера та загартований оптиміст.
Він хронофаг, завжди голодна істота
Що пожирає час Мільйонів,
А мільйони це ми… та для нього влада
І опанування мільйонами мільйонів…
Сенс його існування,
І все, лише мить,
Ціною в понівечене життя.

2017 © одналюдина

*

Даремно питати, на якому боці білі янголи божі,
Все що ми маємо -  здійнята хуртовина наших думок...
Коли свободу повісили на темні дерева при дорозі,
Коли душу обійняла пітьма, то мрія нездійсненна
І кожний "хронофаг", це лише до прірви ще один крок.

2022 © одналюдина

( "Хронофаг" был написан достаточно давно в конце 80х, потерян,
а потом восстановлен по памяти, но уже на украинском языке.
Хронофаги - существа пожирающие чужое время и жизненное пространство,
те с которыми посильно боролся Кузьма)