О, милий Боже...

О, милий Боже...Господи, єси...
Поглянь, як час мене штовхає в спину!
Великий всесвіт прагне до краси,
А я, у цій красі, повільно гину...
Не раз бувало, що моє чоло
Дощі хльостали і палила спека,
Та вірилось - добро здолає зло
(Як я була від істини далека).
Коли мене мій біль розколихав,
Я наказала свому серцю: ГОДІ!
НЕМА добра і зла...є тільки сплав,
Все справжнє перемішане в природі ...
Я йшла життям...збивала ноги в кров,
Та не була на доленьку в обіді,
Бо вірила, що світла є любов...
Та...і її немає в чистім виді...
Що є життя? - відносно часу, - мить!
Коротка мить чужого існування...
Та досить й миті, щоби пережить
Розчарування, втрату, біль, страждання...
Та...все земне піде у сиву даль...
Я не жалкую, що цей світ покину...
Сьгодні так мені нестерпно жаль
Цей світ великий...й, зокрема, - людину!
Красивий й,водночас, жорсткий цей світ...
Тут можуть тебе вразити й зігнути...
Дай мудрості мені на схилі літ,
Щоб я змогла усе це осягнути......