Песня про мать! Пiсня про матiр. 75-летию Победы!

/Песня про мать, вырастившую и воспитавшую 48 маленьких детей сразу же после Великой Отечественной войны./
https://www.youtube.com/watch?v=wrwVwVEajDE
Перевод с украинского: Сергей П. Емельченков.

   Посеяла людям года свои страдною рожью,       Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Убрала планету, послала вдоль троп красоту,       Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Научила детей, как на свете по совести жить им, Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Вздохнула легко - и так тихо ушла за черту.         Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. 
  Научила детей, как на свете по совести жить им, Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Вздохнула легко - и так тихо ушла за черту.         Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. 
    Куда же Ты, мама?! - испуганно кинулись дети.   Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти,
Куда Ты, бабуся? - и внуки бегут. Не бежите -   Куди ви, бабусю? — онуки біжать до воріт.
Ведь я недалёко... где Солнце уже не в зените.   Та я недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора уж мне, дети ... А вы  без меня уж растите. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
   Ведь я недалёко... где Солнце уже не в зените.   Та я недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора уж мне, дети ... А вы  без меня уж растите. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
  Да как без Тебя мы?.. Да что Ты задумала, мама?  Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо?
А кто нас, бабуся, сведёт всех со сказкою в снах?   А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? 
А я вам оставлю все радуги и с журавлями,             А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
И серебро в травах, и золото на колосках.                І срібло на травах, і золото на колосках.
   А я вам оставлю все радуги и с журавлями,             А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
И серебро в травах, и золото на колосках.                І срібло на травах, і золото на колосках.
    Не надо нам радуг, не надо нам серебра-злата, Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Лишь Ты бы нас ждала всегда возле наших ворот. Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Да мы переделаем вечную Твою работу,             Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,
Останься же, мама, навек. Пусть всё нас подождёт.  Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.
    Да мы переделаем вечную Твою работу,         Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,
Останься же, мама, навек. Пусть всё нас подождёт. Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.
    Она улыбнулась - красива, седа - как  судьба,    Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Взмахнула рукою - взлетели в полёт рушники.         Махнула рукою - злетіли увись рушники.
"Останьтесь счастливыми", - и стала задумчивым полем -  "Лишайтесь щасливі",- і стала замисленим полем
На всю планету, для всех поколений навеки.     На цілу планету, на всі покоління й віки.
   "Останьтесь счастливыми", - и стала задумчивым полем - "Лишайтесь щасливі",-і стала замисленим полем
На всю планету, для всех поколений навеки.     На цілу планету, на всі покоління й віки.