Згадаю всіх друзів із Ічні
І миле подвір’я з батьками,
Згадаю я знов літній вечір,
Який не забула з роками...
Вже скошені в полі покоси,
За обрій ховається сонце,
полоще верба свої коси
В воді кришталевій озерця,
А місяця жовтий осколок
Ледь видно в вечірньому небі...
Туди повернусь я не скоро,
А серце підказує: - Треба!
В краї,де пройшла моя юність,
Де цвинтар з ріднею, з батьками -
Повинна сюди повернутись,
Хоча дуже важко з роками.
Та я буду Бога прохати,
Щоб дав мені сили й здоров’я
Провідати знов рідну хату.
Згадати про юність не зайве.
А що в мої роки потрібно?
Щоб пам’ять моя не вмирала,
Щоб старість продовжити гідно,
Від діток увагу щоб мала.
згадаю
© Copyright: Вера Кириченко, 2020
Свидетельство о публикации №120053004055
Свидетельство о публикации №120053004055
Рецензии
Навестить родные места, могилы родителей и иметь внимание от детей и друзей - это прекрасно, ты права Верочка, с теплом, Татьяна
Татьяна Турбина 31.05.2020 11:44 • Заявить о нарушении
Татьяна Турбина 31.05.2020 11:44 • Заявить о нарушении
Танечка, только сейчас увидела твой коментарий. Прости. Спасибо, дорогая, за весточку от тебя. Обнимаю, Вера
Вера Кириченко 14.07.2025 10:55 Заявить о нарушении
Вера Кириченко 14.07.2025 10:55 Заявить о нарушении
