Немає сил тримати це в собі.
Моя історія пов'язана з тобою.
Ти на піску лишив сліди,
А їх чомусь не змило водою.
Я так хотіла все забути й розірвати,
І в мене ніби навіть вийшло.
І згадувати точно нам не варто.
Та я не вмію стримувати вірші.
Даремно втрачені секунди й рОки
В цих безпідставних почуттях.
Бо ти ніколи б не зміг втримати ці руки
В своїх руках.
І я змінила Всесвіт навкруг себе.
Мені яскраво світять інші маяки.
Морською хвилею мій омиває берег,
Та на піску все ще видніються твої сліди.
І я не знаю, який має бути тут кінець,
В чому мораль, яка розв'язка...
Пісок не вміє змінювати бій сердець,
Але чомусь він може стати для них пасткою.
Пастка
© Copyright: Мариулла Дми, 2020
Свидетельство о публикации №120052508899
Свидетельство о публикации №120052508899
Рецензии
