Поспiшають Ангели у халатах бiлих

Лежала хвора душа у ліжку,
Їй допомоги б хоча би трішки,
Крізь біль і стогін вона благала
"Врятуй мя Боже" , Слізьми змивала
Зневіру, відчай і безнадію,
Вона казала: "Я встать зумію,
Мені б ще сили хоча би трішки,
І я покину обридле ліжко.
І буде сонце, сади і квіти,
І джміль над ними буде бриніти,
І птахів щебіт я буду чути.
Я хочу бути! Я мушу бути!"
Хоч хвора, квола, та не нещасна,
Не зломить душу біда злочасна,
За волосинку чіпко хапалась,
У прірву падала й підіймалась
Повзла, до крові збивала руки
Такі нестерпні терпіла муки.
Та над душею не мала сили
Ота хвороба, що підкосила
Зненацька й підло, не врахувала
"Швидку", що чайкою прилітала.
Як білий Ангел ввійшла Надія,
"Тримайсь, ти сильна,ти все зумієш
взяла за руку, сіла край ліжка
"Я допоможу, зосталось трішки
Ще потерпіти  і знову сонце
Протягне промінь в твоє віконце
І знову будуть весни буяти,
І ранки будуть з запахом м"яти
І матіолові зорепади,
дістануть скрипки свої цикади...
Червоний хрест на автомобілі
Ангелів Божих халати білі.
Темряву ночі ріже сирена,
Надія знов поспіша  до мене.
"Я допоможу в годину скрути.
Ти мусиш бути, ти чуєш--бути!"
Спасибі рідна, я не забуду,
Я обіцяю!  Я буду! Буду!