До скверу, що поруч споруди —
Доладних порад носіїв,
На землю... вірніше, на груди
Їй втілено зАмішку слів:
- Тут бути Тарасовій Счлаві!
Шевченка означеться Час.
У нього слова не лукаві -
Він думами думав про нас.
Наліво. Направо. До крОві
Щомиті. Поденно. РокИ...
Брехні не далося на Слові
Зійти з вольовОї рукИ.
Слова, перелиті у вірші,
Отут, в осередку дерев,
Тепер будуть чутно чутніші
За хвилі Дніпровської рев.
Слова Величавості гідні!
Вони, наче спека на лід :
На Півдні, на Півночі - рідні
Єдині - на Захід... на Схід!..
.......
Пробачте, Тарасе, за буйство,
Яке перед-себе премО...
Ось, трохи набуте нехлюйство,
СпокУтимо й не помремО!
На Словi
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120052403137
Свидетельство о публикации №120052403137
Рецензии