Детоксикацiя права

Протягом щонайменше останніх 7–10 років я переймався дослідженнями таких категорій у праві як «обов’язок у праві», «безпека права», «обмеження прав», «контроль у праві», «аномалії права», «конфлікти у праві», «процес у праві», та, навіть, проблеми регулювання права в «масі», а також в антропологічному та постмодерному аспектах. Цьому насамперед завдячую своїм науковим батькам, однодумцям по життю.
Інші ж дослідники та практики, надавали перевагу класичним поглядам на пізнання права, досліджуючи та переймаючись проблемами не стільки системних зв’язків із його хиткістю та залежністю до втрати права, причинами його зміни, скільки класикою розвитку права під призмою демократичних засад, ідеї рівності, верховенства тощо. Усе це звісно добре, адже є очевидними та потрібними напрямки, природніми.
Однак, право у проявленому варіанті не було пристосоване до швидких та гнучких відповідей на запит проблем, проблем як локальних так і масштабних викликів у суспільстві та для суспільства.
Настала інша ера та час його розуміння у комплексі. Це й час як завжди викликаний глибокими корозіями та кризами в силу того, що існуюча система та доктрина виявилась не досконалою, не пристосованою, не повною. Криза, як явище, на сьогодні яскраво демонструє насамперед справжні гострі потреби до тих категорій, із якими довелось працювати в дослідженнях до її появи. Тому є очевидним, що активізація інтересу до категорій «безпека», «обов’язок», «обмеження», «контроль» була виправдана. А тому, потреба розвитку доктрин права, моделей системи права є нагальною саме в ключі стабілізаційному, спрямованих на доукомплектацію правовими інструментами.
На сьогодні, не применшуючи к одного так й іншого напрямків, вбачаю потребу запуску у дослідженнях саме тих чинників, які б сприяли розвитку «гнучкості права» завдяки активізації категорій «безпека», «обов’язок», «обмеження», «контроль» у ключі соціальному, у ключі масовому, у ключі «детоксикації» права черговими аномальними факторами та чинниками, процесами, які були б спрямовані на розвиток запобіжників, бар`єрів у праві.
Тобто слід виробити для забезпечення правопорядку чітку оновлену системну моделі соціальної стабільності та рівноваги в суспільстві. Предметно з точки юриспруденції – це стосується міждисциплінарної «соціалізації» права, галузей права, проведення ниточок взаємодій та узгоджень між кожною галуззю. Автономність – не доречна, такі вимоги, така природа, такий час.
Одночасно, відмічу, що рефлекторно, діяльність людини у сучасному кризовому суспільстві вказує на те, що воно потребує принципово інших вимог й до управління, й державної системи, апарату державної влади та взаємодії держав із громадським суспільством, а головне – співпрацею із наукою. Роль бізнесу і політики у різних сферах та щаблях буде щоразу тимчасовою, втрачати свій сенс у підступах до будь яких починань, доти, допоки не відбудеться належний взаємозв’язок та комунікація, допоки – не будуть відкинуті як непрацюючі егоїстичні та мазохістські вподобання, образи про справедливість та цінність, яких, без зворотного зв’язку не було, а були лишень ілюзії. Ера «нульового» «дбаю про себе» – скінчилася. Адже ризик опинитись у деструктивному суспільстві надвеликий. Ризик – насамперед втрати людини як мислячої істоти, здатної нести відповідальність за себе, здатної комунікувати та досягати результату збереження - себе, сім`ї, суспільства, . В Україні та зокрема не тільки в Європі, але й у світі, триває не що інше як процес детоксикації права, детоксикації сенсів права та його буття. Усе хитке повинно бути відкинуте. Типове мислення – нівельоване. Триває нове переосмислення сфери та умов існування людини та суспільства в сучасних умовах. Триває детоксикація права…. змінюється антропологія права та людини. Ера постмодерну викликаної сюрреалізмом права, ера емоцій та ментальних «trick» у праві, що "крадуть" реальність нашого життя …